Абетка-малятко. Літера Л
Українська абетка, літера Л
Вивчаэмо літеру - Л
Попередня літера в алфавіті - літера к
Наступна літера в абетці - літера м
Літом ластівка літає,
Ластів'ят малих навчає:
"Не лінуйтесь, ластів'ята,
Вчіться літечком літати,
Бо, як літо відлітує,
Ми за море помандруєм".
Левеня казало «л-л-л!».
Гралося – і ось
перестрівся Левеняті
в лісі дядько Лось.
«Ти, – сказав, – не левеня,
а маленьке ревеня,
бо ревеш лише тоді,
коли очі на воді».
«Ні, – сказало Левеня, –
я селдитий звіл.
Хто мене облазить хосе,
тому галкну «р-р-р!»
Літо-літечко прийшло,
Лісу зелень принесло.
Ось лелека у гнізді,
Лебідь плине по воді.
Ластівки літають,
Літо прославляють.
Лине ластівка над полем
Та милується довкола:
Лісом, лугом і ланами,
Що прибрались квіточками.
Весело вона літала,
Пісню літечку співала.
Взяв хлопчик рушничок
Та й повісив на гачок.
До матусі повернувся,
Від здогадки усміхнувся:
Наче крила дав орел,
Цій летючій букві еЛ,
Ловить рибку лисенятко
На обід для мами й татка ;
"Поласуєм, наїмося,
Ледве я зловлю лосося".
Лелеча ходило лісом.
Лелеча зустрілось з лисом...
У гнізді і мама, й тато,
Лиш немає лелечати.